xtrabass: (Я с трубкой)
[personal profile] xtrabass
Звернув я увагу на таку дивну рису в характері більшості українців, як незлобливість. Нє, образиться на когось, щоб потом все життя його недолюблювать - це запроста. А от зненавидіти так, щоб місця не було доки не розквитаєшся з ворогом - цього нема. Не в гарячці щось зробити, а холодно, з розрахунком, доки не винищищ всю паросль, ну от нема і все. Навіть на війні нема тої всепоглинаючої ненависті до ворога. А сама війна сприймається як важка, брудна, але необхідна робота. Навіть на полонених майже не зриваються. Хіба що одразу після якоїсь події, що вплинула на людину і викликала лють, але це швидко минає.
Воно, наче, з точки зору, загальнолюдських цінностей і правильно, а от на війні таке недопустимо. І це проблема не тільки нашого покоління, ще Юрій Горліс-Горський писав, як він пожалів ворога, а потім втратив багатьох друзів, а сам попав в полон.
«Я вже й сам добре усвідомив собі, що коли дві нації борються, то білі рукавички мусять бути скинені. За п'ять років на фронтах довелося розрубати в бою не один череп… але що можна піднести шаблю на ворога, який уже кинув зброю, що ворог лише мертвий перестає бути ворогом, з цим я погодився лиш тепер, на цьому клаптеві української землі, який треба було відстояти — або загинути».
"У наші руки попався парторганізатор Єлисаветського повіту — Пірко, який в супроводі начальника волосної міліції їздив по селах для організації партійних осередків. Оба українці. Зрозумівши, з ким мають діло, начміл лепече про те, що його примусили служити, що він служив в українській армії, розпинається удоводнюючи свою любов до «неньки України».
Пірко зблід, але тримає себе спокійно. Забираємо їх з бричкою до табору, пославши селянина, щоби сам привіз Квашу на місце, де ми стоїмо.
На допиті начміл вивалює все, що знає, «сипле» Пірка, рятуючи себе. Візник-молдаван, який постійно служив у начміла, «сипле» на обох, доказуючи свою непричасність.
Пірко, пригноблено-спокійний, відповідає неохоче. На запитання — як він, українець, може прикладати свою руку до терору і знущання над українським селянином, відповідає, що цього вимагає пролетарська революція, що він сам не погоджується з деякими заходами совітської влади, але як солдат партії — виконує її накази.
Порадившися з Зінкевичем, рішаєм Пірка розстріляти, а начміла і візника звільнити перед виступом з лісу.
Проти цього обурюється Чорнота.
— Мусимо постріляти всіх. Зрештою, як хочете гратися у гуманістів, то візника можете звільнити. Тільки перед тим відріжте йому язик і виколіть очі, бо він бачив коло чиєї хати їх перестріли і пізнав хлопця, який був з Юрком. А у того в Розуміївці батько і хата... Щодо начміла-то скоріше погоджуся відпустити Пірка як його. Пірко чесний ворог, а це сволота.
Мене і Зінкевича підтримало ще кілька старшин, які були в складі відділу. Не можна вбивати без розбору! Чи мало наших душею людей, під цей час обставини примушують служити червоним! За візника вступився козак, якого він знав. Молдаван поклявся йому, що нічого нікому не скаже. В цей час до табору прийшли Кваша і Дорошенко. Кваша підтримав наш погляд, натомість його товариш погляд Чорноти, що начміла треба розстріляти.
За нами була більшість — рішення не змінили. Підвечір з трьома козаками веду Пірка до лісу."
А потім начміл привів загін до лісу...
Якийсь Гамлєт Подеревянського виходить.
Гамлeт:
- Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
Привид:
- То може ти i м'яса не ыси?
Гамлeт:
- Нi, не їм я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi
люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до-
хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.



Обратил я внимание на такую черту характера большинства украинцев, как незлобливость. Не, обидеться на кого-то, что бы потом всю жизнь его недолюбливать - это запроста. А вот возненавидеть так, чтобы места не было пока не расквитаешься с ворагом - этого нет. Не в горячке что-то сделать, а холодно, с расчетом, пока не уничтожишь всю поросль, ну вот нет и все. Даже на войне нет этой всепоглощающей ненависти к врагу. А сама война воспринимается как тяжелая, грязная, но нужная работа. Даже на пленных почти не срываются. Разве что сразу, после какого-то события, что повлияло на человека и вызвало ярость, но это быстро проходит.
Оно, вроде, с точки зрения, общечеловеческий ценностей и правильно, а вот на войне такое не допустимо. И это проблема не только нашего поколения, еще Юрий Горлис-Горский писал, как он пожалел врага, а потім втратив багатьох друзів, а сам попал в плен.
«Я Я уже и сам хорошо осознал, что когда две нации борятся, то белые перчатки должны быть сняты. За пять лет пришлось разрубить в бою не один череп… но что можна поднять саблю на врага, который уже кинул оружие, что враг только мертвым перестает быть врагом, с этим я согласился только теперь, на этом кусочке украинской земли, который нужно было отстоять — или погибнуть».
"В наши руки попался парторг Елисаветтенского уезда— Пирко, который в сопровождении начальника волостной милиции ездил по селах для организации партийных ячеек. Оба украинцы. Поняв, с кем имеют дело, начмил лепечит про то, что его заставили служить, что он служил в украинской армии, распинается доказывая свою любовь «неньке Украине».
Пирко побледнел, но держится спокойно. Забираем их с повозкой в лагерь, послав крестьянина, чтобы сам привез Квашу на место, где мы стоим.
На допросе начмил виваливает все, что знает, «сыпет» Пирка, спасая себе. Возчик-молдован, который постоянно служил у начмила, «сипет» обоих, доказывая свою непричастность.
Пирко, угнетенно-спокойный, отвечает неохотно. На вопрос— как он, украинець, может прилаживать свою руку к террору и издевательству над украинским крестьяннином, отвечает, что этого требует пролетарская революция, что он сам не соглашается с некоторыми мероприятиями советской власти, но как солдат партии — исполняет ее приказы.
Посовещавшись с Зинкевичем, решаем Пирка расстрелять, а начмила и возчика освободить перед выходом с леса.
Против этого возмущается Чернота.
— Должны пострелять всех. В итоге, если хотите играться в гуманистов, то возчика можете освободить. Только перед тем отрежте ему язык и выколите глаза, а то он видел, возле чьего дома их встретили и узнал парня, который был с Юркой. А у того в Розумовке отец і дом... Насчет начмила-то скореее соглашусь отпустить Пирка чем его. Пирко честный враг, а это сволочь.
Меня и Зинкевича поддерживает еще несколько старшин, которые были в составе отделения. Не можна убивать без розбору! Разве мало наших душой людей, в это время обстоятельства пзаставляют служить красным! За возчика заступился козак, которого он знал. Молдаван поклялся ему, что ничего никому не скажет. В это время к лагерю пришли Кваша и Дорошенко. Кваша поддержал наш взгляд, его же товарищ - взгляд Черноти, что начмила нужно расстрелять.
За нами было большинство — решение не изменили. Под вечер с тремя козаками веду Пирка в лес."
А потом начмил привел отряд в лес...
Какой-то Гамлет Подеревянского выходить.
Гамлeт:
- Не можна мстить. Любить должны мы всех пидарасов,
воров и убийц. Ведь каждый с них - народ и богоносцы.
Призрак:
- То может ти и мясо не ешь?
Гамлeт:
- Не, не ем я мяса принципиально. Я только выпить иногда
люблю, ведь мы народ широкий и гостеприимный и выпить мы можем до-
хуя. Намного больше всяких инородцев, жидов та басурман.

П.С.
Вот, вспомнил урывок из песни, хорошо описывающий то, что я хочу сказать
"Враг навсегда остается врагом,
Не дели с ним хлеб, не зови его в дом,
Даже если пока воздух миром запах,
Он, хотя и спокойный, но все-таки враг.
Если он, как и ты, не пропил свою честь,
Враг не может быть бывшим, он будет и есть.
Будь же верен прицел, и не дрогни рука,
Ты погибнешь когда пожалеешь врага."
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

November 2015

S M T W T F S
12 34 567
8 9101112 1314
151617181920 21
22232425 262728
29 30     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:24 pm
Powered by Dreamwidth Studios