xtrabass: (Я с трубкой)
2015-11-30 02:24 pm

Тінь сонця

Так ото, давно хотів поділитись музикою чудової групи Тінь Сонця, з друзями білорусами взагалі то з [livejournal.com profile] lianina_minsk зокрема. На білоруській мові.





Так вот, давно хотел поделиться музыкой чудесной группы Тінь Сонця, с друзьями белорусами вообще и с [livejournal.com profile] lianina_minsk в частности. На белоруской мове.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-11-21 12:57 pm
Entry tags:

Діалектизми

За час служби я почув не мало слів яких раніше не знав,або не чув, щоб їх вживали в усній мові, що цікаво, багато які з них з нашої області. Запишу тут те, що пам'ятаю.

Видко - видно (Кіровоградська обл. Добровеличківський р-н).
Ґемби - губи (Кіровоградська обл. Добровеличківський р-н).
Ґалагони - яйця (Кіровоградська обл. Добровеличківський р-н).
Грабачка - лопата (Запоріжська обл. Куйбишівський р-н).
Грати - трахать (Львівська обл).
Дрів - дров (Кіровоградська обл. Долинський р-н) в родовому відмінку замість О кажуть І.
Козак, козачка - хлопець, дівчина (Кіровоградська обл. Добровеличківський р-н) вживається постійно для означення особ.
Путило - ПМХ (Кіровоградська обл. Добровеличківський р-н).
Пусюн - ПМХ (Кіровоградська обл. Новоархангельський р-н).
Пшінка - кукурудза (Кіровоградська обл.).
Річард - БОМЖ (Кіровоградська обл. Долинський р-н)
Цюрик - маленький ПМХ (Кіровоградська обл. Добровеличківський р-н).
Ящичок - ящик (Кіровоградська обл. Ульянівський р-н) - характерне твердою вимовою Щ і Ч, у нас кажуть ящичьок, в принщипі вони всі слова з цими буквами так вимовляють.

Якщо згадаю - допишу ще.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-11-13 11:04 am

Про доброту

Звернув я увагу на таку дивну рису в характері більшості українців, як незлобливість. Нє, образиться на когось, щоб потом все життя його недолюблювать - це запроста. А от зненавидіти так, щоб місця не було доки не розквитаєшся з ворогом - цього нема. Не в гарячці щось зробити, а холодно, з розрахунком, доки не винищищ всю паросль, ну от нема і все. Навіть на війні нема тої всепоглинаючої ненависті до ворога. А сама війна сприймається як важка, брудна, але необхідна робота. Навіть на полонених майже не зриваються. Хіба що одразу після якоїсь події, що вплинула на людину і викликала лють, але це швидко минає.
Воно, наче, з точки зору, загальнолюдських цінностей і правильно, а от на війні таке недопустимо. І це проблема не тільки нашого покоління, ще Юрій Горліс-Горський писав, як він пожалів ворога, а потім втратив багатьох друзів, а сам попав в полон.
«Я вже й сам добре усвідомив собі, що коли дві нації борються, то білі рукавички мусять бути скинені. За п'ять років на фронтах довелося розрубати в бою не один череп… але що можна піднести шаблю на ворога, який уже кинув зброю, що ворог лише мертвий перестає бути ворогом, з цим я погодився лиш тепер, на цьому клаптеві української землі, який треба було відстояти — або загинути».
"У наші руки попався парторганізатор Єлисаветського повіту — Пірко, який в супроводі начальника волосної міліції їздив по селах для організації партійних осередків. Оба українці. Зрозумівши, з ким мають діло, начміл лепече про те, що його примусили служити, що він служив в українській армії, розпинається удоводнюючи свою любов до «неньки України».
Пірко зблід, але тримає себе спокійно. Забираємо їх з бричкою до табору, пославши селянина, щоби сам привіз Квашу на місце, де ми стоїмо.
На допиті начміл вивалює все, що знає, «сипле» Пірка, рятуючи себе. Візник-молдаван, який постійно служив у начміла, «сипле» на обох, доказуючи свою непричасність.
Пірко, пригноблено-спокійний, відповідає неохоче. На запитання — як він, українець, може прикладати свою руку до терору і знущання над українським селянином, відповідає, що цього вимагає пролетарська революція, що він сам не погоджується з деякими заходами совітської влади, але як солдат партії — виконує її накази.
Порадившися з Зінкевичем, рішаєм Пірка розстріляти, а начміла і візника звільнити перед виступом з лісу.
Проти цього обурюється Чорнота.
— Мусимо постріляти всіх. Зрештою, як хочете гратися у гуманістів, то візника можете звільнити. Тільки перед тим відріжте йому язик і виколіть очі, бо він бачив коло чиєї хати їх перестріли і пізнав хлопця, який був з Юрком. А у того в Розуміївці батько і хата... Щодо начміла-то скоріше погоджуся відпустити Пірка як його. Пірко чесний ворог, а це сволота.
Мене і Зінкевича підтримало ще кілька старшин, які були в складі відділу. Не можна вбивати без розбору! Чи мало наших душею людей, під цей час обставини примушують служити червоним! За візника вступився козак, якого він знав. Молдаван поклявся йому, що нічого нікому не скаже. В цей час до табору прийшли Кваша і Дорошенко. Кваша підтримав наш погляд, натомість його товариш погляд Чорноти, що начміла треба розстріляти.
За нами була більшість — рішення не змінили. Підвечір з трьома козаками веду Пірка до лісу."
А потім начміл привів загін до лісу...
Якийсь Гамлєт Подеревянського виходить.
Гамлeт:
- Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
Привид:
- То може ти i м'яса не ыси?
Гамлeт:
- Нi, не їм я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi
люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до-
хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.



Перевод )
П.С.
Вот, вспомнил урывок из песни, хорошо описывающий то, что я хочу сказать
"Враг навсегда остается врагом,
Не дели с ним хлеб, не зови его в дом,
Даже если пока воздух миром запах,
Он, хотя и спокойный, но все-таки враг.
Если он, как и ты, не пропил свою честь,
Враг не может быть бывшим, он будет и есть.
Будь же верен прицел, и не дрогни рука,
Ты погибнешь когда пожалеешь врага."
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-11-09 06:04 pm

Кубанські козаки

"Мачуха доля відірвала наших дідів Запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду ... Царі, робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері ..."

Так казав Микола Рябовіл, голова Кубанської крайової військової Ради Самостійної Кубанської Народної Республіки, уродженець кубанської станиці Дінська, сто років тому.
А тепер вони роблять все з точністю до навпаки. От мені цікаво, бо про кубанців воюючих проти нас я знаю точно, а чи є ті, що за нас.



"Мачеха судьба оторвала наших дедов Запорожцев от метеринского лона и закинула их на Кубань. Больше сотни лет жили мы тут сиротами по степях, по плавнях, по горах без материнского ухода... Цари делали все, чтоб выбить из наших голов, с наших душ память про Украину и любовь к Матери. Цари хотели сделать из нас душегубов, хотели, что бы мы, когда придет тот соответственный час, час освобождения Украины, своими руками задавили ту свободу, чтобы мы свои сабли пополоскали в крови Матери..."
Так говорил Николай Рябовол, глава Кубанского краевого военного Совета Сомостоятельной Кубанской Народной Республики, уроженец кубанской станицы Донская, сто лет тому.
А теперь они делают все с точностью до наоборот. Вот мне интересно, так как про кубанцев воюющих против нас я знаю точно, а есть ли те, что воюют за нас?
П.С. СловаРябовола изначально на украинском языке.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-11-05 03:26 pm
Entry tags:

Персона нон-грата

В Держдумі РФ запропонували заборонити в'їзд учасникам АТО.
Бг-г-г-г. Хто хотів - давно ховається від АТО у них, доречі теж депортувати хочуть. Хто після АТО хоче їхать в Россію - той в АТО, значить, не був. Десь на полігоні проп'янствував, чи за сало учасника отримав. А так ні один атошник в сучасну Россію ні за які коврижки і сам не поїде.
КДПУ


Перевод )
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-11-03 03:48 pm
Entry tags:

Град

Шоб ви собі розуміли, що таке система залпового вогню БМ-21 "Град".
Мій зріст 180 см, і це лише один з 40 снарядів.

Что бы вы себе понимали, что такое система залпового огня БМ-21 "Град".
Мой рост 180 см, и это только один из 40 снарядов.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-11-03 10:08 am
Entry tags:

Арта

Артилеристів та ракетчиків - зі святом!
Заразом доповідь з фронту. Мойому бувшому підлеглому дали медаль, з чим його і вітаю.
На наші позиції пару днів назад вийшла ворожа ДРГ, але трохи не туди, мабуть данні старі були. Їх спалили,відкрили вогонь, але ті зуміли ретируватися. З ранку знайшли сліди крові і використаний ІПП.
Ну так а шо, перемиря ж.

Артиллеристов и ракетчиков - с праздником!
Попутно, сводка с фронта. Маему бывшему подчененному дали медаль, с чем его и поздравляю.
На наши позиции вышла вражеская ДРГ, но, немного, не туда, видать данные устарели. Их спалили, открыли огонь, но те сумели ретироваться. С утра нашли следы крови и использованный ИПП.
Ну так, перемирие же.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-10-27 01:33 pm
Entry tags:

(no subject)

Мої вітання всим, хто мене ще пам'ятає.
Скажу коротко. Я дома, з руками, з ногами, майже здоровий, майже не псіх.
Кому цікаво, я писав, в основному в фейсбук, так що прошу.

Мое приветствие всем, кто меня еще помнит.
Скажу коротко. Я дома, с руками, с ногами, почти здоровый, почти не псих.
Кому интересно, я писал, в основном в фейсбук, так что милости прошу.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-08-27 12:54 am
Entry tags:

(no subject)

Як показала практика, на війні найпопулярнішими є британський мультикам і бундес. Наша нова форма, хоч це і краще, що було з усих форм в Україні, нажаль, ще потребує допрацювання.
Особисто в мене мультикам.
[Poll #2020710]
Как показала практика, на войне, самыми популярными являются британский мультикам и бундес. Наша новая форма, хоть это и лучшее, что было, со всех форм в Украине, к сожалению, еще требует доработки.
Лично у меня мультикам.

КДПВ
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-06-28 04:34 am
Entry tags:

Форма

Нам, нарешті, видали форму нового зразка. І я скажу, чекали ми не даремно, бо це зовсім не та, сумнозвісна форма, що була в першому варіанті, хоч зовні і схожа. По перше, тканина Rip-stop, в народі "вафєлька", по друге її склад, це зовсім не та пластмаса, що плавиться, хоча і точного складу я не знаю. Ну і пошта в якісно і крой зручний. Правда щільна вона сильно, більш для осені.
А от чого я не зрозумів, так це того, як я умудрився вилізти в 52й розмір.

Нам, наконец-то, выдали форму нового образца. И я скажу, ждали мы не зря, это совсем не та,печальноизвестная форма первого образца, хотя внешне и похожа. Во первых, ткань Rip-stop в народе "вафелька", во-вторых ее состав, это не та пластмасса, что плавится, хотя и точного состава я не знаю. Ну и пошита качественно и покрой удобный. Правда плотная она очень, больше на осень.
А вот чего я не понял, так это того, как я умудрился влезть в 52й размер.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-06-24 12:31 am

Славне місто Кривий Ріг

Був мельком в Кривому Розі. Бачив такі чудово розмальовані ворота. Ну і до кучі, льготи діють.



Был мельком в Кривом Рогу. Видел такие чудесно разработанные ворота. Ну и, в общем, льготы действуют.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-06-14 12:04 pm

Неочікувано

Читаю книжку Василя Шкляра "Залишеннць. Чорний Ворон", про повстанців Холодного Яру. І тут така несподіванка.


"А коли перед самим Різдвом Ходя вполював дикого цапа, то тут уже козаки готові були його на руках гойдати, і тільки Невіруючий Хома заходився з усіх боків оглядати рогатого, підозрюючи, що той сам упав од морозу. Та ні, упав цапок таки від стріли, але Карпусь засмажить його лише взавтра, бо хоч повстанський раціон посту не передбачає, різдвяна вечеря — святе.
Кому в цей день дозволялося їсти дичину, то це хіба Ладимові, бо він був затятим язичником, який молився Дажбогу, Сварогові, Перуну, Мокоші і, що цікаво, незрідка вимолював у них те, що Ладимові було треба. Язичником він став не з якоїсь там примхи, а, можна сказати, таким з'явився на світ, адже народився Ладим у Яру, який відгалужувався від села Ганжалівки таким глибочезним рукавом, що люди, котрі там жили, майже ніколи не виходили «нагору», і до них, вважай, ніхто не ходив «униз». То були люди особливі й за натурою, і за своєю подобою: невисокого зросту, але дуже кремезні, смагляві, аж чорні (молились-бо до Сонця) і надто повільні, ніколи нікуди не поспішали, не метушилися, навіть розмовляли знехотя. Тож і Ладим, кремезний та смаглий, розповідав про свій Яр, наче клоччя жував: виходив він «нагору» хіба раз на півроку, щоб прикупити солі та сірників, а так жили на всьому своєму. Мали хліб і до хліба, аж поки не спустилась «униз» орда і не забрала в Ладима не лише хліб, але й молоду дружину, з якою вони тільки-но побралися. Тоді Ладим упросив Перуна, щоб той «убив громом» ґвалтівника, після чого мусив тікати до лісу, і так тут прижився, що іншого побиту вже й не уявляв. У лісі він ще ближче був до своїх богів, й ось навіть зараз, перед вечерею, відійшов у куток до Дідуха і, здійнявши руки, тихенько і дуже повільно помолився, а тоді так само повільно повернувся до столу й повільно слухав, що каже отаман.
— Подякуймо ж, хлопці, Богові, — звертався до всіх Чорний Ворон, — за те, що ми з вами живі, не заломилися і досі воюємо. А якщо доведеться загинути, то дай нам, Господи, зустріти смерть…
— У бою! — хором відгукнулися козаки.
— Атож, у бою, —"


Читаю книгу Василия Шкляра "Залишенец. Черный Ворон" о повстанцах Холодного Яра. И тут такая неожиданность.
Урывок языком оригинала.

АПД
Перевод от Буревоя.
А когда перед Рождеством Ходя подстрелил дикого козла, то козаки готовы были Ходю на руках носить, и только Неверующий Хома подходил со всех боков к рогатому, подозревая, что тот сам упал от мороза. Да нет, упал козел от стрелы, но Карпусь поджарит его только завтра, и хотя повстанческий рацион пост не предусматривает, рождественская вечеря – святое.
Кому в этот день разрешалось есть дичь, так это Ладыму, ибо был он ярым язычником, молился Дажбогу. Макоши, Сварогу и Перуну, и самое интересное вымаливал у них то, что Ладыму было нужно. Язычником он стал не по воле случая, а можно сказать, таким появился в этом мире. Потому что родился Ладым в Яру, который отмежевывался от села Ганжаливки очень глубоким рукавом, и люди которые там жили, почти никогда не поднимались «наверх», а к ним «вниз» никто не спускался. Это особенные были люди сильные характером и телом: невысокого роста, но кряжистые, очень смуглые (потому что молились Солнцу), никогда никуда не спешили, даже говорили мало и с неохотцей. Вот и Ладым, кряжистый, смуглый, рассказывал про свой Яр, как паклю жевал: выходил он «наверх» разве что раз в полгода, чтоб прикупить соль и спички, а вообще жили на всем своем. Были и хлеб и на хлеб, пока не спустилась к ним «вниз» орда и не забрала у Ладыма не только хлеб, но и молодую жену, с которой они только свадьбу сыграли. Тогда Ладым упросил Перуна, чтоб тот «убил громом» насильника, после этого должен быть бежать в лес, так тут и остался, потому что другой жизни уже себе не представлял.. В лесу он ближе был к своим богам, и даже сейчас, перед ужином, отошел в угол, где Дидух стоял, тихо и медленно помолился, поднявши руки, а тогда также медленно возвратился к столу и медленно слушал, что скажет отаман.
- Поблагодарим же, хлопцы, Бога, - обращался ко всем. Черный Ворон, - за то, что мы с вами живые, не сломались ы до сих пор воюем. А если придет пора умереть, то дай нам, Господи, встретить смерть…
- В бою! – хором откликнулись козаки.
- Вот, в бою, -
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-06-09 05:49 pm
Entry tags:

Наслідки

Те, про що говорили ще на початку цієї війни. Ми офіційні учасники бойових дій, з усіма витікаючими. Наші вороги ж, в кращому випадку, повернуться додому живими і не ушкодженими.
Робіть висновки.

То, про что говорили еще в начале этой войны. Мы официальные учасники боевых действий, со всеми вытекающими. Наши же враги, в лучшем случае, вернутся домой живыми и невредимыми.
Делайте выводы.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-06-03 04:46 pm

Зміщений центр.

Виявляється Західна Україна не завжди була взірцем національної свідомості.

Юрій Горліс-Горський "Холодний Яр"

"— Багато сили тепер у манастирі?
— Яка там сила! Комендантська сотня, трохи кінноти, бурлачня бездомна та лубенська "офіцерська рота" денікінська, - полтавці-старшини. Денікін мобілізував їх та на Крим віз, а вони забрали новенькі англійські рушниці, по півтисячі набоїв на брата і тягу до Холодного Яру. Добрі хлопці... Ото бачив франта з трьома очима - це з них. Наша сила в селах. Добрі села... Полюбив я цю місцевість. От поправишся, то поїздимо по околицях. Тут, здається, сяжня землі нема, неполитого козацькою кров'ю... Шанці на шанцях, могила на могилі... І населення з козацьким духом, непомішане, самі українці - за Україну очі видеруть, не те що на Поділлі чи Волині..."

Оказывается Западная Украина не всегда была образцом национальной сознательности.

Юрий Горлис-Горский "Холодный Яр"
Отрывок - языком оригинала, я в переводчики не особо гожусь.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-06-01 11:32 pm

Циклічність

Прочитав тут книжку "Зимою в бункері". Складається вона з трьох частин різних авторів, про різні періоди історії України. Відповідно: Руіна, громадянська війна, друга світова і післявоєнні часи. Маю сказати, що нічого, принципово, не змінилося, за останні 350 років.

Прочитал тут книжкк " Зимою в бункері". Состоит она с трех частей разных авторов, про историю Украины. Соответственно: Руина, гражданская война, вторая мировая и послевоенные годы. Должен сказать, что ничего, принципиально, за последние 350 дет не изменилось.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-05-22 05:59 pm

Пояс.

Отримав посилку від [livejournal.com profile] lianina_minsk. За що їй і дякую. На день раніше б - попав би на день вишиванки. На фото нема одної шоколадки - оддав дитині на площі. Так, ми не тільки їмо дітей :-)

Получил посылку от [livejournal.com profile] lianina_minsk. За что ее и благодарю. На день бы раньше - попал бы на день вышиванки. На фото нет одной шоколадки - отддал ребенку на площади. Да, мы не только едим детей :-)
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-05-14 09:26 am
Entry tags:

Маркетинг

Так трапилось, що в мене є економічна освіта, а коммерційної жилки геть нема. Дочого це все? На фото дві пари моїх берців. В принципі аналогічні шквряні ботінки з високими берцями з кордури. Тільки верхні я брав ще до війни, замовляв в Харкові, за 260 чи 300 гривень і ввдходив в них дома, а потім ще літо і осінь тут. А інші мільтек, яким два місяця і брали їх за 2100. Так от, у товариша порвались його ботінки і я йому віддав свої старі. Він їх трохи підшаманив і тепер мене аж жаба давить :-) Як то кажуть вся справа в подачі товару, а не в самому товарі. Так случилось, что у меня есть экономическое образования и абсолютно нет коммерческой жилки. К чему это все? На фото две пары моих берц. Только верхние я брал еще до войны, заказывал в Харькове, за 260 или 300 гривен и отходил в них еще дома и лето и осень тут. А другие мильтек, которым два месяца и брали их за 2100. Так вот, у товарища порвались его ботинки и я отдал ему свои старые. Он их немного подшаманил и теперь меня слегка жаба давит :-) Как говорится, все дело в подаче товара, а не в самом товаре.
xtrabass: (Я с трубкой)
2015-05-05 07:44 am
Entry tags:

Не вірю у силу слова.

"Не вірю у силу слова я, а вірю в силу піздюлєй."
Л. Подеревянський.
З 15 квітня мовчали наші гармати, що не заважало працювати сепарським. Але, як співав один гурт:"Я все это долго терпел, но знаешь всему есть предел". Словом, получили вони гарну відповідь. І шо ви думаєте? Тихіше стало. Так шо нічого з ними балакать.


"Не вірю у силу слова я, а вірю в силу піздюлєй."
Л. Подеревянський.
С 15 апреля молчали наши пушки, что не мешало работать сепарским. Но, как пела одна группа:"Я все это долго терпел, но знаешь всему есть предел". Словом, получили они хорошую ответку. И что вы думаете? Тише стало. Так что нечего с ними разговаривать.