xtrabass: (Я с трубкой)
[personal profile] xtrabass
Читаю книжку Василя Шкляра "Залишеннць. Чорний Ворон", про повстанців Холодного Яру. І тут така несподіванка.


"А коли перед самим Різдвом Ходя вполював дикого цапа, то тут уже козаки готові були його на руках гойдати, і тільки Невіруючий Хома заходився з усіх боків оглядати рогатого, підозрюючи, що той сам упав од морозу. Та ні, упав цапок таки від стріли, але Карпусь засмажить його лише взавтра, бо хоч повстанський раціон посту не передбачає, різдвяна вечеря — святе.
Кому в цей день дозволялося їсти дичину, то це хіба Ладимові, бо він був затятим язичником, який молився Дажбогу, Сварогові, Перуну, Мокоші і, що цікаво, незрідка вимолював у них те, що Ладимові було треба. Язичником він став не з якоїсь там примхи, а, можна сказати, таким з'явився на світ, адже народився Ладим у Яру, який відгалужувався від села Ганжалівки таким глибочезним рукавом, що люди, котрі там жили, майже ніколи не виходили «нагору», і до них, вважай, ніхто не ходив «униз». То були люди особливі й за натурою, і за своєю подобою: невисокого зросту, але дуже кремезні, смагляві, аж чорні (молились-бо до Сонця) і надто повільні, ніколи нікуди не поспішали, не метушилися, навіть розмовляли знехотя. Тож і Ладим, кремезний та смаглий, розповідав про свій Яр, наче клоччя жував: виходив він «нагору» хіба раз на півроку, щоб прикупити солі та сірників, а так жили на всьому своєму. Мали хліб і до хліба, аж поки не спустилась «униз» орда і не забрала в Ладима не лише хліб, але й молоду дружину, з якою вони тільки-но побралися. Тоді Ладим упросив Перуна, щоб той «убив громом» ґвалтівника, після чого мусив тікати до лісу, і так тут прижився, що іншого побиту вже й не уявляв. У лісі він ще ближче був до своїх богів, й ось навіть зараз, перед вечерею, відійшов у куток до Дідуха і, здійнявши руки, тихенько і дуже повільно помолився, а тоді так само повільно повернувся до столу й повільно слухав, що каже отаман.
— Подякуймо ж, хлопці, Богові, — звертався до всіх Чорний Ворон, — за те, що ми з вами живі, не заломилися і досі воюємо. А якщо доведеться загинути, то дай нам, Господи, зустріти смерть…
— У бою! — хором відгукнулися козаки.
— Атож, у бою, —"


Читаю книгу Василия Шкляра "Залишенец. Черный Ворон" о повстанцах Холодного Яра. И тут такая неожиданность.
Урывок языком оригинала.

АПД
Перевод от Буревоя.
А когда перед Рождеством Ходя подстрелил дикого козла, то козаки готовы были Ходю на руках носить, и только Неверующий Хома подходил со всех боков к рогатому, подозревая, что тот сам упал от мороза. Да нет, упал козел от стрелы, но Карпусь поджарит его только завтра, и хотя повстанческий рацион пост не предусматривает, рождественская вечеря – святое.
Кому в этот день разрешалось есть дичь, так это Ладыму, ибо был он ярым язычником, молился Дажбогу. Макоши, Сварогу и Перуну, и самое интересное вымаливал у них то, что Ладыму было нужно. Язычником он стал не по воле случая, а можно сказать, таким появился в этом мире. Потому что родился Ладым в Яру, который отмежевывался от села Ганжаливки очень глубоким рукавом, и люди которые там жили, почти никогда не поднимались «наверх», а к ним «вниз» никто не спускался. Это особенные были люди сильные характером и телом: невысокого роста, но кряжистые, очень смуглые (потому что молились Солнцу), никогда никуда не спешили, даже говорили мало и с неохотцей. Вот и Ладым, кряжистый, смуглый, рассказывал про свой Яр, как паклю жевал: выходил он «наверх» разве что раз в полгода, чтоб прикупить соль и спички, а вообще жили на всем своем. Были и хлеб и на хлеб, пока не спустилась к ним «вниз» орда и не забрала у Ладыма не только хлеб, но и молодую жену, с которой они только свадьбу сыграли. Тогда Ладым упросил Перуна, чтоб тот «убил громом» насильника, после этого должен быть бежать в лес, так тут и остался, потому что другой жизни уже себе не представлял.. В лесу он ближе был к своим богам, и даже сейчас, перед ужином, отошел в угол, где Дидух стоял, тихо и медленно помолился, поднявши руки, а тогда также медленно возвратился к столу и медленно слушал, что скажет отаман.
- Поблагодарим же, хлопцы, Бога, - обращался ко всем. Черный Ворон, - за то, что мы с вами живые, не сломались ы до сих пор воюем. А если придет пора умереть, то дай нам, Господи, встретить смерть…
- В бою! – хором откликнулись козаки.
- Вот, в бою, -
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

November 2015

S M T W T F S
12 34 567
8 9101112 1314
151617181920 21
22232425 262728
29 30     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 17th, 2017 02:03 am
Powered by Dreamwidth Studios